День української хустини

«Хустино, хустино, чи біла, чи синя — мені ти миліша усяких обнов» 

Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла.

   Кожна хустка має свою історію й притаманну тільки їй енергетику. Ось найрідніша — від бабусі. Ось мамина, яка гріє душу. Хустки супроводжували людину впродовж усього життя.

 

А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

  Ніколи не минеться мода на хустки. 

Бабусі дістають зі скрині 

Барвисті, ніби кольорові пелюстки, 

Як символ - оберіг, святині. 

 Вони легенькі, мов весняний вітерець, 

Лягають на жіночі плечі.

…А хустки усміхалися квітами, підморгували таємничими орнаментами. Ось така вона – звичайна хустка, родинний оберіг, краса українського народу.